Вірші

Гімн води
Розляглася земля неозора, а найкраща вода — прозора!
На землі — клинове намисто, а найкраща вода — чиста!
Тут діброва шумить невмируща, а найкраща вода — цілюща!
Ось і день проминув. Ніч коротка, а найкраща вода — солодка!


           Непосида
Непосидливій водичці
любо плинути у річці,
гомоніти у струмочку,
відпочити у ставочку.
А як сонечко пришкварить,
непосида небом марить,
щоб хмаринкою за вітром
мандрувати понад світом.
Та не зовсім все так сталось,
як омріялось-гадалось:
за сосну перечепилась
і дощем униз пролилась.
- Дощик, дощик! — раді діти.
Нам полив дерева, квіти!
І з хмариночки водичку
повернув у нашу річку.
                                 Я Вознюк

     Жива вода

Жива вода дає життя
Усьому живому в світі,
Якщо живе жива вода,
Тоді — земля у квіті.
                             Л. Забашта


                   Диво

А вода — це справжнє диво!
Як прожити без води?
З нею ми завжди щасливі,
З нею в нас нема біди.
Є вода — ростуть рослини:
Ліс, сади, рясні поля.
Це чудово для людини
І радіє вся Земля!

   Фізкультхвилинки

Угорі пливе хмаринка.

Унизу росте травинка.

Тварина стежкою біжить,

У листі вітер шелестить.

Ми нагнулись до струмка:

- Ой, вода у нім яка!

Миєм руки, миєм личка,

Акуратність — наша звичка.

                 ***

Осінній дощик крапотить,

Листок від холоду тремтить.

Краплина вдарила важка

І відірвала геть листка.

І закружлявся він в падінні.

Оглянув барви всі осінні,

Над ставом трішки покружляв —

Де впасти місце вибирав.

Та часу мало мав листок,

То й ліг в травичку під дубок.

Лежать там буде до весни

І бачити солодкі сни.

                  ***

Вже і сонечко пригріло,

Вже посунулись сніги.

Де було геть зовсім біло,

Проталин стеляться круги.

Як же вітер, діти, дише?

Як дерева він колише?

Як прогинаються берізки?

Як же чешуть свої кіски? '

Як же птахи прилітають?

Як радіють вони й грають?

А тепер присіли й встали.

Втому нашу геть прогнали.

                  ***

М'які звуки дуже ніжні,

Мов сніжинки білосніжні.

Хоч про літо наша казка,

Та вставайте-но, будь-ласка.

З неба капає вода,

На земельку осіда.

А тоді встає туман,

З білих хмар ляга оман.

Та як холод насідає,

То сніжинки опадають

І кружляють в танці мило,

І вкладаються безсило.

Вітер пісеньку співа,

Ніжні шепче їм слова.

Спочиває все в спокої,

Відпочили ми з тобою.

                  ***

Я — пилинка, ти — пилинка.

Угорі висить хмаринка.

Дощик нас не налякає,

Ми радіємо й кружляєм,

І на землю всі сідаєм.

Із землі ми повставали

І за парти посідали.

20.10.2014-1-34

                  ***

Вітер віє, дощ іде.

Сонце світить. Жук гуде.

Проростають із землі

Сходи ранні чималі.

Що під осінь стануть в ряд

І сто злото задзвенять.

Комбайн по ниві пропливе

Й збере усе до грама.

Хай паляниця вік живе

Й годує нас із вами.

                  ***

Хмарка сонечко закрила.

Слізки срібнії згубила.

Ми ті слізки пошукаєм,

У травичці позбираєм.

Пострибаєм, як зайчата.

Політаєм, як пташата.

Потанцюємо ще трішки,

Щоб спочили ручки, ніжки.

Всі веселі? От чудово!

А тепер до праці знову.

                  ***

Промайнула лише мить —

Дощик з неба крапотить.

Ми присіли під кущем.

Щоб не змокнуть Під дощем.

Мить — і сонце засіяло.

Все навколо чисте стало.

Тягнем руки до небес:

Нас зігрій і світ увесь.